Ревінь — рослина, яку більшість українців знає хіба що як начинку для пирогів чи варення. Однак за цією кислуватою стеблиною ховається потужний терапевтичний потенціал, відомий тисячоліттями. Сьогодні ревінь — не просто городня культура, а цінна фітосировина, що присутня в аптечних препаратах і дієтичних добавках. Провізору важливо розуміти і його корисні властивості, і чіткі застереження для клієнтів.
Ревінь (Rheum L.) — багаторічна трав’яниста рослина родини гречкових. Їстівною частиною є соковиті черешки, тоді як листя рослини є токсичним для людини. В аптечній практиці використовують переважно корінь, а в харчовій промисловості — черешки.
Рослина офіційно внесена до Китайської, Японської та Європейської фармакопей[1], що вже само по собі свідчить про її визнаний терапевтичний статус.
Корінь ревеню містить антрахінони (алое-емодин, хризофанол, емодин, реїн), що діють як катартики, та таніни з в’яжучими властивостями[2]. Рослина також є багатим джерелом харчових волокон, поліцукридів, вітамінів C та K, а також мінералів — калію, кальцію, заліза, магнію та фосфору.
На українському ринку представлені стандартизовані екстракти кореня ревеню у формі таблеток та капсул різних виробників. Важливо: більшість аптечних препаратів виготовлені саме з кореня, а не черешків, тому не містять значних кількостей щавлевої кислоти. Провізору варто знати цю відмінність, щоб грамотно консультувати покупця.
Попри вражаючий перелік корисних властивостей, ревінь — рослина із серйозними обмеженнями.
Ревінь — недооцінений союзник сучасної фітотерапії. Для аптечного фахівця це привід і розширити асортимент, і підвищити якість консультацій. Головне правило: корисний — але не для всіх і не в будь-яких кількостях.
Використані джерела:
навігація по журналу
навігація по журналу