Дослідники також встановили, як антибіотики забруднюють річки, винайшли нову стратегію боротьби з раком та створили нові препарати від коронавірусу.
Ліки від діабету другого типу, такі як Оземпік та Джардинс, можуть значно зменшити ризик розвитку деменції, зокрема і хвороби Альцгеймера. Такого висновку дійшли вчені, проаналізувавши дані понад 92 тисяч людей. Дослідження опубліковано в журналі JAMA Neurology.
Дослідники вивчили, як різні препарати впливають на ризик когнітивних порушень. З’ясувалося, що прийом агоністів рецепторів ГПП-1 (GLP-1RA) знижує ризик деменції на 33 %, а інгібіторів SGLT2 – на 43 %, порівняно з іншими засобами зі зниження цукру у крові. Інші ліки від діабету такого ефекту не показали.
Діабет другого типу підвищує ризик деменції через запальні процеси, порушення інсулінової сигналізації в мозку та зниження кровопостачання нервової тканини. Тому логічно припустити, що препарати, які покращують обмін речовин і зменшують запалення, можуть одночасно зменшувати ризик розвитку хвороби Альцгеймера та інших типів деменції.
GLP-1RA можуть зменшувати запалення в мозку, стимулювати утворення нових нейронів та покращувати роботу інсуліну в нервових клітинах. А інгібітори SGLT2 покращують кровообіг, знижують оксидативний стрес і підтримують енергетику клітин мозку. Є також дані, що обидва типи препаратів можуть знижувати рівень білків амілоїду і тау-білка – ключових маркерів хвороби Альцгеймера.
Автори наголошують – потрібні подальші дослідження, оскільки наразі результати стосуються лише людей з діабетом другого типу. Чи допоможуть ці препарати людям без діабету – поки що невідомо. Також важливо пам’ятати про ризики тривалого застосування ліків.
Використання антибіотиків спричиняє глобальне забруднення річок, навіть без урахування ветеринарних та фармацевтичних відходів. Такі дані опублікували дослідники в журналі PNAS Nexus.
Вчені змоделювали шляхи потрапляння 40 найпоширеніших антибіотиків у річкові системи світу. Щороку близько 8,5 тисячі тонн антибіотиків з побутових джерел потрапляють у річки. Встановлено, що понад 6 мільйонів кілометрів річок мають перевищений безпечний рівень концентрації.
Навіть невеликі кількості антибіотиків у воді сприяють розвитку стійкості бактерій до ліків, знижують біорізноманіття та шкодять водним екосистемам. Антимікробна резистентність уже вважається однією з головних загроз для глобального здоров’я.
Із загального обсягу антибіотиків, які приймають люди, 68 % виводяться з організму, і майже третина потрапляє в річки. При цьому лише 43 % побутових стоків проходять очищення. Особливо високу концентрацію антибіотиків зафіксували в річках Індії, Пакистану та Китаю.
У 25 % річок світу ризик для екосистем виявився високим або дуже високим. Близько 750 мільйонів людей можуть зазнавати впливу антибіотиків через споживання води без належного очищення.
Необхідно терміново вдосконалити системи очищення стічних вод, запровадити жорсткіші екологічні стандарти та обмежити безконтрольне використання антибіотиків. Особливу увагу варто приділити країнам із середнім і низьким рівнем доходу, де ризики для довкілля й здоров’я є найвищими.
Південнокорейські вчені розробили новий підхід до імунотерапії раку, який може стати доповненням до існуючих CAR-T терапій. Результати дослідження опубліковані в журналі Biomarker Research.
Дослідники з Корейського інституту хімічних технологій (KRICT) під керівництвом доктора Чі Хуна Парка створили CAR-M – макрофаги з химерними антигенними рецепторами. Вони стабільно інтегрували синтетичні гени в людські макрофаги, отримані з периферичної крові, використовуючи для цього лентивіруси.
На відміну від T-клітин, які важко проникають у солідні пухлини, макрофаги природним чином краще проникають у такі тканини. Це відкриває перспективи для лікування солідних пухлин, як-от рак легень, де ефективність традиційної CAR-T терапії обмежена.
Вчені розробили низку удосконалень:
Отримані CAR-M клітини зберігали активність до 20 днів і ефективно знищували ракові клітини лейкемії та лімфоми в лабораторних тестах.
Команда планує масштабувати виробництво CAR-M клітин і розробити клінічні протоколи для їхнього застосування. Це відкриває нові можливості для комбінованої імунотерапії різних типів раку.
Вчені з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско (UCSF) та Інституту Гладстона розробили нові противірусні речовини, які можуть бути ефективніші за Paxlovid у боротьбі не лише з COVID-19, а й з іншими потенційно небезпечними коронавірусами. Результати дослідження опубліковані в Science Advances.
Дослідники сфокусувалися на головній протеазі (MPro) – ферменті, необхідному коронавірусам для розмноження. Вони створили молекули AVI-4516 і AVI-4773, які міцно «залипають» до активного центру MPro та блокують його роботу. Водночас ці сполуки не впливають на людські протеази, що свідчить про їхню безпечність.
Нові препарати продемонстрували високу ефективність проти живого вірусу SARS-CoV-2 у лабораторних умовах і на мишах. Крім того, оптимізовані версії молекул успішно блокували різні штами, зокрема дельта-штам і небезпечний вірус MERS.
Сьогоднішні противірусні методи лікування мають обмеження, а підготовка до нових пандемій потребує надійних препаратів. Нові молекули легко модифікувати й виробляти, що робить їх перспективними для швидкого реагування на майбутні спалахи коронавірусних інфекцій.
Команда дослідників наразі планує клінічні випробування, щоб підтвердити безпечність препаратів у людей і створити ефективний запас ліків на випадок нової пандемії.
Пацієнти з хронічним лімфолейкозом або лімфомою, які приймали статини на початку лікування, мали на 61 % нижчий ризик смерті від раку. Такі результати опублікували в журналі Blood Advances.
Статини – препарати для зниження рівня холестерину. Вони широко використовуються для профілактики серцево-судинних захворювань. Раніше їх уже пов’язували зі зниженням смертності від деяких видів раку. У новому дослідженні вчені проаналізували дані 1467 пацієнтів, які брали участь у чотирьох клінічних випробуваннях сучасних препаратів, зокрема ібрутинібу.
У пацієнтів, які приймали статини, ризик смерті від раку був на 61 % нижчий, ризик смерті від будь-якої причини – на 38 % нижчий, а ризик прогресування хвороби – на 26 % нижчий. При цьому використання статинів не збільшувало частоту тяжких побічних ефектів.
Хронічний лімфолейкоз є найпоширенішою формою лейкозу в дорослих. Якщо статини справді впливають на перебіг захворювання, це може відкрити нові можливості для підтримувальної терапії. Водночас автори наголошують, що дослідження має обмеження, і на його основі поки що не можна рекомендувати статини всім таким пацієнтам.
Необхідні лабораторні дослідження та рандомізовані клінічні випробування, щоб з’ясувати, чи справді статини напряму впливають на виживаність онкологічних пацієнтів.
Михайло Хецуріані
Джерела:
навігація по журналу
навігація по журналу