Мікози

Оніхомікоз найчастіше трапляється в осіб старшого віку, майже 50 % пацієнтів похилого віку страждають на цю недугу. У групі ризику розвитку оніхомікозу перебувають діабетики, працівники шкідливих виробництв, лазень, пралень та інших «вологих» об’єктів, медперсонал, а також спортсмени та військовослужбовці.

Висівкоподібний (різнобарвний) лишай – хронічне рецидивуюче захворювання, збудником якого є гриби Pityrosporum orbiculare, які уражають верхні частини рогового шару шкіри. Проявами хвороби є несиметрично розташовані плями різних відтінків (рожеві, жовті, коричневі). Згодом вони зливаються у великі осередки з нерівними краями. Колір плям може змінюватися – від засмаги вони стають світлими (уражена ділянка має світлий вигляд на тлі засмаглої шкіри), а взимку – темно-бурими. Тому лишай і називають різнобарвним. Найчастіше захворювання локалізується на шкірі грудей і спини, іноді – на голові, плечах та шиї. Можливе ураження волосистої частини голови, але структура волосся при цьому не порушується. Висівкоподібний лишай ніколи не зачіпає слизові оболонки, долоні або ступні, що зумовлено особливою будовою епітелію на цих ділянках. Оскільки грибок уражає роговий шар епідермісу, захворюванню притаманне лущення. Висипи можуть супроводжуватися легким свербінням. Лусочки, що відпали, нагадують висівки. У кліматичних умовах східної Європи висівковий лишай уражає від 5 % до 10 % населення. Захворювання має хронічний перебіг та часті рецидиви.

Мікози волосистої частини голови виникають унаслідок росту гриба як усередині стрижня волосини, так і на його поверхні. Збудник передається людині від тварин (кішок та собак), рідше – від людини до людини. Найчастіше трапляються мікроспорії та трихофітії. Клінічні прояви залежать від виду збудника. Зазвичай ураження виникають на волосистій частині голови у вигляді дрібних вогнищ (без чітко окреслених меж). Їхня поверхня гіперемована, з помірним лущенням. Волосся в осередку може бути частково обламане на різному рівні. Під люмінесцентною лампою з фільтром Вуда відзначається смарагдово-зелене світіння ураженого волосся. Круглі або овальні, чітко окреслені вогнища з волоссям, обламаним на одному рівні (ніби підстриженим), – симптоми стригучого лишаю, на який нерідко хворіють діти.

Себорейний дерматит спричиняють грибки роду Malassezia (переважно M.globosa, а також Malassezia furfur), які є частиною мікрофлори шкіри людини. У нормі вони жодним чином себе не проявляють, але розлади обміну речовин, нестача вітамінів (особливо А та групи В), порушення в роботі травної системи, гормональні розлади, стрес, зміни клімату, неправильний догляд за волоссям і шкірою призводять до активізації грибка. Поживним середовищем для його розвитку є шкірне сало. Споживаючи тригліцериди шкірного сала, M.globosa виділяє ненасичені жирні кислоти, які подразнюють шкіру. До того ж олеїнова кислота, яка міститься в шкірному салі, і сама безпосередньо подразнює шкіру. Подразнення призводить до запалення та лущення шкіри, послаблення її бар’єрних функцій. При цьому цикл розвитку клітин шкіри змінюється: замість місяця він скорочується до тижня, крім того, сама клітина до кінця цього тижня не встигає повністю зневодитися. Унаслідок цього утворюється безліч липких, жирних біло-жовтих лусочок, кількість яких набагато перевищує норму і стає помітною неозброєним оком. Якщо процес локалізується у волосистій частині голови, ці лусочки називають «лупою». Однак захворювання може уражати й інші ділянки тіла, на яких розташована велика кількість сальних залоз: брови, носогубні, пахвові, шийні, пахові та завушні складки, шкіра спини та грудей.

Себорейному дерматиту притаманне рясне лущення, висипи у вигляді дрібних точкових фолікулярних вузликів жовто-рожевого кольору, почервоніння шкіри. Згодом розрізнені вузлики формують окреслені бляшки, кільцеподібні фігури – захворювання перетворюється на більш важку форму – себорейну екзему. У разі ураження завушних складок виникають набряки, глибокі болючі тріщини, мокнуття, відбувається утворення лусочок і кірок. Хворі на себорейний дерматит відчувають доволі сильний свербіж шкіри. Захворювання нерідко ускладнюється вторинною інфекцією та вугровою хворобою.

До себорейного дерматиту схильні як чоловіки, так і жінки, проте чоловіки хворіють частіше. Активізація хвороби спостерігається в суху морозну погоду.

На практиці фармацевт найчастіше стикається із себорейним дерматитом і лупою, мікозом стоп і нігтів, кандидозами, висівкоподібним лишаєм, рідше – із грибковим ураженням інших ділянок шкіри або волосистої частини голови. Якщо відвідувач аптеки відзначає в себе симптоми, схожі на прояви мікозу, потрібно скерувати його на консультацію дерматолога. Адже людина з грибковим захворюванням часто не вважає його серйозною проблемою і звертається до аптеки, бажаючи позбутися тільки неприємного косметичного дефекту. І завдання фармацевта – пояснити такому пацієнтові, що грибкове захворювання – це не просто зовнішня вада.