Якщо мокротиння стало рідшим, чи означає це, що дихальні шляхи очищаються ефективно? На перший погляд, відповідь очевидна: під час сезонного спалаху ГРВІ пацієнт скаржиться на утруднене відкашлювання в’язкого слизу, фармацевт рекомендує препарат, що його розріджує – і проблема вирішена. Саме за таким стереотипом десятиліттями діяли працівники першого столу, консультуючи відвідувачів з приводу продуктивного кашлю. Але чому ж тоді частина пацієнтів протягом тривалого часу не може позбутися надокучливого симптому? Мокротиння стає більш рідким, відходить легше – людина наче лікується, а кашель не вщухає. Можливо, проблема в ліках?
Щоб дати відповідь на це запитання, варто з’ясувати, як працює мукоциліарний клірен – природний механізм самоочищення дихальної системи[1].
Слизова оболонка дихальних шляхів вистелена миготливим епітелієм, поміж війками якого розташовані келихоподібні клітини, що продукують трахеобронхіальний секрет (слиз). У цей слиз, наче в пастку, потрапляють сторонні частки та патогени, а мільйони війок, ритмічно коливаючись, виштовхують «забруднений» секрет угору до ротоглотки, забезпечуючи постійне очищення респіраторного тракту.
Трахеобронхіальний секрет у нормі – це складна двошарова система, яка містить рідку фракцію (золь), у якій рухаються війки миготливого епітелію, і в’язку фракцію (гель), що лежить на поверхні та затримує пил, мікроби й віруси. Основою гелю є глікопротеїни (білково-вуглеводні сполуки або муцини), які поділяються на два ключові типи[2]:
Під час запалення, притаманного ГРВІ, баланс між фракціями порушується: синтез сіаломуцинів пригнічується, а фукомуцинів – зростає[2;3]. Унаслідок дисбалансу секрет стає не просто в’язким, він втрачає еластичність[3].
І тут фармацевт рекомендує класичні муколітики. Вони розривають дисульфідні зв’язки білків мокротиння, перетворюючи слиз на рідку масу[4]. І якщо секрет надто рідкий, війки епітелію втрачають здатність «зачепити» його та виштовхнути назовні[1;5]. Мокротиння стікає в нижні відділи бронхів, підсилюючи кашльовий рефлекс, але не забезпечує реального дренажу дихальних шляхів[5;7].
Тож головна проблема продуктивного кашлю полягає не стільки в самій в’язкості мокротиння, скільки в порушенні якісного складу муцинів та дезорганізації мукоциліарного кліренсу[1;3].
Отже, сучасна фармацевтична опіка в разі продуктивного кашлю потребує зміщення акценту від агресивного розрідження слизу (муколізісу) до фізико-хімічного відновлення – мукорегуляції [3;6]. Завдання мукорегулятора – не просто зробити секрет рідким, а нормалізувати співвідношення сіаломуцинів і фукомуцинів, повернути мокротинню оптимальну в’язкість і еластичність та відновити роботу миготливого епітелію[2;6].

Еталонним представником групи мукорегуляторів є карбоцистеїн [2;6]. На відміну від класичних муколітиків, він діє безпосередньо на рівні келихоподібних клітин слизової оболонки, які відповідають за продукцію та якість трахеобронхіального секрету[2;8]. Саме карбоцистеїн здатен:
Завдяки таким особливостям карбоцистеїну мокротиння набуває фізіологічних властивостей, що дозволяє відновити рух війок миготливого епітелію та запустити процес мукоциліарного очищення дихальних шляхів.
Прикладом препарату, механізм дії якого повністю відповідає концепції мукорегуляції, є «Бронлес» (Алкалоїд АД, активна речовина – карбоцистеїн)[6;8]. Як мукорегулятор, «Бронлес» нормалізує й підтримує якісний склад мокротиння, активує мукоциліарний кліренс, унаслідок чого респіраторний тракт очищається в природний спосіб, зменшується вираженість запалення, а виснажливий кашель поступово вщухає[7;8].
Отже, висновки.
Під час рекомендації засобів для терапії продуктивного кашлю потрібно пам’ятати, що не розрідження мокротиння є маркером ефективності лікування. Щоб людина позбулася кашлю, дихальні шляхи мають очиститись, а це можливо лише за умови відновлення нормальних фізико-хімічних властивостей секрету та функціональної спроможності мукоциліарного кліренсу[1;3;6]. Це і є мукорегуляція – сучасний підхід до лікування продуктивного кашлю.
Джерела:
⌘
навігація по журналу
навігація по журналу