Науковці також виявили, що дефіцит цинку може призводити до хвороб серця, а неочікувана винагорода примушує нас швидко рухатися.
Цинк може відігравати значно важливішу роль у захисті серця від запалення, ніж вважалося раніше. Оглядове дослідження, опубліковане в журналі Metallomics, засвідчило, що дефіцит цинку є потенційно значущим фактором ризику запальних захворювань серця, зокрема міокардиту та перикардиту.
Автори узагальнили механістичні, доклінічні та клінічні дані про роль цинку в регуляції серцевого запалення. Вони дійшли висновку, що нестача цього мікроелемента може порушувати контроль запальної відповіді та посилювати ушкодження серцевої тканини.
Міокардит і перикардит пов’язані з ризиком раптової серцевої смерті, особливо серед молодих людей і спортсменів. Часто їх провокують вірусні інфекції (зокрема SARS-CoV-2) або аутоімунні реакції. При цьому імунна система виробляє надлишок прозапальних цитокінів, які ушкоджують саму серцеву тканину.
Сучасне лікування переважно зосереджене на контролі симптомів або пригніченні імунної відповіді, але рідко враховує можливі дефіцити нутрієнтів, що можуть впливати на перебіг запалення.
В огляді виокремлюють три ключові механізми дії цинку:
Автори припускають, що підтримання оптимального рівня цинку може мати профілактичний або допоміжний терапевтичний ефект під час запальних захворювань серця. Водночас вони зазначають, що рівень цинку в крові не завжди точно відображає його вміст у тканинах серця.
Перспективним напрямом вважають застосування іонофорів цинку (наприклад, кверцетину), які полегшують проникнення мікроелемента в клітини. Однак дослідники наголошують: як дефіцит, так і надлишок цинку можуть порушувати фізіологічну рівновагу, тому клінічні рекомендації потребують подальших досліджень.
Коли людина отримує несподівану винагороду, її рухи стають швидшими – ймовірно, через додатковий сплеск дофаміну. Такого висновку дійшли дослідники з Університету Колорадо в Боулдері, які опублікували працю в журналі Science Advances.
Науковці вирішили з’ясувати, чому під час радісних подій у людини з’являється сплеск фізичної активності. Вони перевірили, чи пов’язані зміни швидкості руху з так званою помилкою прогнозу винагороди – механізмом, за якого мозок порівнює очікувану нагороду з реально отриманою.
Учасники дослідження виконували просте завдання: за допомогою джойстика дотягувалися до мішеней на екрані. Кожна мішень мала різну ймовірність винагороди – у вигляді світлового сигналу та звуку.
Учені виявили, що люди рухалися швидше до тих мішеней, які частіше приносили винагороду. Але особливо цікавий ефект виникав тоді, коли учасник не очікував нагороди, але все ж отримував її – вже через приблизно 220 мілісекунд після звукового сигналу його рухи ставали енергійнішими.
Такі результати узгоджуються з відомою поведінкою дофамінергічних нейронів – клітин мозку, що виділяють дофамін і реагують на «помилки прогнозу винагороди»:
Дослідники припускають, що несподівана винагорода викликає другий короткий сплеск дофаміну, який і посилює рухову активність. Якщо ж результат був передбачуваним, додаткового підсилення не спостерігалося.
Науковці зазначають, що рухи можуть бути своєрідним «вікном у мозок». Це особливо актуально для захворювань, пов’язаних із дофаміновою системою, зокрема хвороби Паркінсона або депресії. Люди з депресією, наприклад, часто рухаються повільніше.
У майбутньому подібні підходи можуть допомогти лікарям відстежувати стан пацієнтів за змінами швидкості та характеру рухів протягом тривалого часу.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сертифікувала Данію як країну, що ліквідувала передачу ВІЛ і сифілісу від матері до дитини. Про це повідомила ВООЗ, підтвердивши виконання всіх необхідних критеріїв у 2021–2024 роках.
Рішення ухвалили після оцінки Регіональним комітетом ВООЗ з валідації у червні 2025 року та Глобальним консультативним комітетом у серпні 2025 року. Данія продемонструвала стабільно низькі показники передачі інфекцій і високе охоплення пренатальним тестуванням і лікуванням вагітних.
Для статусу ліквідації країна має забезпечити тестування та лікування щонайменше 95 зі 100 вагітних жінок і підтримувати рівень нових інфекцій серед немовлят нижче 50 випадків на 100 тисяч народжень протягом кількох років поспіль.
Передача ВІЛ і сифілісу від матері до дитини є запобіжною за умови своєчасної діагностики та лікування. Досягнення Данії свідчить, що завдяки сильній системі первинної медичної допомоги, інтегрованим послугам для матерів і дітей та стабільному фінансуванню можна практично повністю усунути ці інфекції в новонароджених.
ВООЗ наголошує, що Данія стала першою країною Європейського Союзу, яка досягла цього показника.
Ключовими чинниками успіху стали:
Десятиліття роботи медичних працівників, акушерок і фахівців громадського здоров’я дозволили вибудувати ефективну систему профілактики.
Данія також наближається до підтвердження ліквідації передачі вірусу гепатиту B від матері до дитини. Додавання цього показника дозволить країні досягти так званої «потрійної ліквідації».
Данія приєдналася до 22 країн і територій, які вже отримали сертифікацію ВООЗ щодо ліквідації передачі ВІЛ, сифілісу або гепатиту B від матері до дитини або перебувають на шляху до цього статусу.
У ВООЗ зазначають, що досвід Данії може стати прикладом для інших держав, які прагнуть посилити програми захисту матерів і новонароджених від інфекцій.
Японські науковці виявили, що природна сполука з листя та гілок граната здатна безпосередньо руйнувати токсичні білкові скупчення, пов’язані з транстиретиновим (TTR) амілоїдозом – прогресуючим захворюванням, яке уражає нервову систему та серце. Результати дослідження опубліковані в журналі iScience.
Дослідники з Університету Кумамото ідентифікували молекулу 1,2,3,4,6-пента-O-галоїл-β-D-глюкозу (PGG) як потужний руйнівник амілоїду. TTR-амілоїдоз виникає, коли транспортний білок транстиретин неправильно згортається та накопичується у вигляді нерозчинних амілоїдних фібрил у тканинах.
Наявні методи лікування переважно стабілізують нормальну форму білка або зменшують його синтез, але є менш ефективними, якщо амілоїдні відкладення вже сформувалися.
Команда проаналізувала 1509 рослинних екстрактів з бібліотеки природних сполук. Найвищу активність у руйнуванні вже сформованих TTR-фібрил виявили екстракти з листя та гілок граната (Punica granatum). Подальший хімічний аналіз дозволив встановити, що активним компонентом екстракту є саме PGG.
У лабораторних умовах PGG ефективно розщеплювала амілоїдні фібрили як мутантного, так і нормального (дикого типу) транстиретину. Важливо, що за тих самих умов сполука не руйнувала амілоїд-β – білкові агрегати, пов’язані з хворобою Альцгеймера. Це свідчить про певну молекулярну специфічність дії.
У моделі на нематодах (C. elegans), які експресували фрагменти людського TTR, лікування PGG зменшувало білкові відкладення та значно подовжувало як тривалість життя, так і період активного здоров’я. Крім того, сполука руйнувала амілоїдні фібрили, виділені із серцевої тканини пацієнта зі спадковим TTR-амілоїдозом.
TTR-амілоїдоз залишається складним для лікування, особливо на стадії сформованих відкладень. Виявлення сполуки, здатної активно розщеплювати амілоїд, відкриває перспективу створення нових методів лікування, спрямованих не лише на запобігання, а й на усунення патологічних білкових накопичень.
Дослідники наголошують, що необхідні подальші дослідження безпеки та ефективності в людей. Однак PGG може стати перспективною основою для розробки препаратів нового покоління проти транстиретинового амілоїдозу.
Екстракт Гінкго Білоба майже не впливає на легкі когнітивні порушення під час розсіяного склерозу, але може незначно полегшувати симптоми під час деменції. Таких висновків дійшли автори систематичного огляду, опублікованого в журналі Cochrane Database of Systematic Reviews.
Дослідники узагальнили дані 82 рандомізованих контрольованих досліджень із загальною участю 10 613 людей. До аналізу включили пацієнтів із:
Основними кінцевими точками були загальний клінічний стан, когнітивні показники, здатність до повсякденної діяльності та безпека застосування.
У людей із легкими когнітивними порушеннями (понад 1900 учасників) Гінкго не продемонстрував статистично значущої переваги над плацебо протягом шести місяців спостереження. Аналогічно, за наявності когнітивних симптомів, пов’язаних із розсіянним склерозом, ефект препарату практично не відрізнявся від плацебо.
У пацієнтів із встановленим діагнозом деменції спостерігали невелике покращення загального клінічного стану, когнітивних показників і здатності виконувати повсякденні завдання порівняно з плацебо.
Однак дослідники наголошують, що ці результати мають:
Йдеться лише про можливий симптоматичний ефект, а не про зміну прогресування деменції.
У більшості досліджень не виявлено підвищення ризику побічних ефектів порівняно з плацебо. Дані щодо серйозних небажаних явищ залишаються невизначеними. В одному короткому дослідженні в людей із суб’єктивними скаргами на пам’ять частота побічних ефектів могла бути вищою, але ці дані обмежені.
Популярність Гінкго Білоба як безрецептурної добавки залишається високою, попри суперечливі наукові дані. Кокранівський огляд свідчить, що Гінкго не є профілактичним засобом.
Водночас можливий невеликий симптоматичний ефект у разі деменції потребує подальших стандартизованих і довготривалих досліджень, щоб визначити, які саме групи пацієнтів можуть отримати користь і за яких умов.
Михайло Хецуріані
навігація по журналу
навігація по журналу