Спіруліна – це різновид синьо-зелених водоростей, які належать до групи ціанобактерій. Попри слово «бактерії» в назві, це мікроорганізми, які подібно до рослин здатні до фотосинтезу – тобто перетворюють сонячне світло на енергію. У природі спіруліна росте як у прісних, так і в солоних водоймах, а для масового використання її культивують у штучно створених умовах – спеціальних ставках або басейнах.
Уже тисячі років спіруліну споживають як їжу. Наприклад, її активно використовували ацтеки у Центральній Америці. А в наш час інтерес до цієї водорості зріс завдяки NASA, яке розглядало її як джерело поживних речовин для астронавтів у космосі.
Спіруліна стала одним з найпопулярніших біологічно активних добавок у світі. Її вживають у вигляді порошку, таблеток, капсул або рідкого концентрату. У такій формі вона використовується для загального зміцнення здоров’я.
Спіруліна містить десятки речовин, необхідних для нормальної роботи організму, до того ж у формах, які добре засвоюються. Саме завдяки такій комбінації її розглядають не просто як джерело поживних речовин, а як повноцінну біоактивну добавку із широким спектром дії.
У сухій спіруліні понад 60 % становить білок – один з найвищих показників серед натуральних джерел. До того ж це повноцінний білок, що містить усі незамінні амінокислоти, які організм не може синтезувати самостійно. За цим показником спіруліна значно перевершує більшість рослинних джерел білка, включно з бобовими. Такий склад робить її особливо цінною для вегетаріанців, спортсменів, людей з підвищеною потребою в білку.
Цей синій пігмент – один з найбільш цінних компонентів спіруліни. Він бере участь у синтезі імуноглобулінів – білків, які відіграють ключову роль у захисті організму від інфекцій. Крім того, фікоціанін має протизапальні та антиоксидантні властивості.
Обидва компоненти входять до природного антиоксидантного комплексу спіруліни.
Спіруліна – природне джерело майже всіх вітамінів групи B:
До складу входять і вітамін С, а також жиророзчинні вітаміни A та D, які відповідають за зір, імунітет, стан шкіри, кісток і зубів. Особливо багато бета-каротину – його в спіруліні у 25 разів більше, ніж у моркві.
В 1 г спіруліни може бути в десятки разів більше заліза, ніж у шпинаті. Зокрема, це важливо в разі залізодефіцитної анемії, яка супроводжується втомою, слабкістю, зниженням імунітету.
Крім того, спіруліна містить повний набір важливих мінералів і мікроелементів – кальцій, магній, калій, натрій, фосфор, селен, цинк, мідь, марганець, хром тощо. Такий мінеральний комплекс підтримує роботу серця, м’язів, нервової системи й опорно-рухового апарату.
У складі присутні також корисні поліненасичені жирні кислоти, які допомагають нормалізувати рівень холестерину, покращують стан судин і мають протизапальну дію.
Розгляньмо деякі корисні ефекти спіруліни для здоров’я.
Спіруліна є природним джерелом антиоксидантів, зокрема фікоціаніну і хлорофілу, які нейтралізують вільні радикали – нестабільні молекули, що пошкоджують клітини та сприяють передчасному старінню, хронічним захворюванням і пухлинним процесам.
Крім того, спіруліна має пробіотичні властивості. Вона позитивно впливає на мікрофлору кишечника, що своєю чергою зміцнює імунітет і покращує всмоктування поживних речовин.
Регулярне вживання спіруліни сприяє зниженню артеріального тиску – важливого чинника ризику серцево-судинних захворювань. У кількох клінічних дослідженнях було продемонстровано, що прийом 2–4,5 г спіруліни щодня протягом 6–12 тижнів знижує систолічний тиск у середньому на 7 мм рт. ст., а діастолічний – на 6 мм рт. ст.
Спіруліна може розглядатися як допоміжний засіб під час цукрового діабету 2 типу. Її вживання в дозах від 0,8 г до 8 г на добу може сприяти зниженню рівня глюкози натще, а також покращенню чутливості до інсуліну. Цей ефект пов’язаний із впливом антиоксидантів на β-клітини підшлункової залози та зменшенням запалення в тканинах.
Окрім глюкози, спіруліна впливає й на ліпідний профіль крові. Дослідження свідчать про здатність цієї водорості знижувати загальний холестерин, рівень ЛПНЩ («поганого» холестерину) і тригліцеридів, водночас підвищуючи ЛПВЩ – так званий «хороший» холестерин. Це зменшує ризик розвитку атеросклерозу та його ускладнень, зокрема ішемічної хвороби серця.
Дослідження свідчать, що спіруліна також сприяє зниженню індексу маси тіла (ІМТ), об’єму талії та частки жирової тканини. Передбачається, що активні речовини спіруліни можуть частково пригнічувати всмоктування жирів у кишечнику, що позитивно впливає на вагу й ліпідний обмін.
Оскільки високий тиск, підвищений цукор у крові та дисліпідемія є основними факторами розвитку серцево-судинних захворювань, спіруліна може розглядатися як комплексна профілактична добавка. Дослідження 2024 року підтверджують, що регулярне її вживання зменшує системне запалення, покращує ліпідний і глікемічний профіль. Таким чином, знижується ризик серцевих захворювань.
Виявлено, що спіруліна позитивно впливає на гліальні клітини, які підтримують і захищають нейрони. Наразі досліджують роль спіруліни у профілактиці нейродегенеративних процесів, таких як хвороба Альцгеймера, Паркінсона, розсіяний склероз.
Завдяки вмісту бета-каротину, який в організмі перетворюється на вітамін A, спіруліна корисна для профілактики захворювань сітківки. Досліди на тваринах свідчать, що її споживання може зменшувати ушкодження фоторецепторів.
Хоча більшість досліджень проведено на тваринах, є дані про здатність спіруліни зменшувати накопичення жиру в печінці. Це може бути корисним у разі неалкогольної жирової хвороби печінки – поширеній проблемі в людей з метаболічним синдромом.
Вживання спіруліни допомагає зменшити запалення м’язів та прискорює їхнє відновлення після інтенсивних тренувань. Дослідження засвідчили, що прийом 5,7 г спіруліни щодня протягом семи тижнів знижував оксидативний стрес, маркери ушкодження м’язів і запальні процеси.
Спіруліна вважається безпечною для більшості людей. Однак, як і у випадку з будь-якими іншими компонентами, можливі індивідуальні реакції організму.
Серед найпоширеніших побічних ефектів, про які повідомляють споживачі, можна виокремити:
Такі симптоми можуть виникати як через індивідуальну непереносимість, так і через вживання спіруліни в надмірних дозах або в поєднанні з іншими добавками. У більшості випадків побічні ефекти мають легкий характер і минають самостійно після припинення прийому.
Також варто враховувати, що якість спіруліни може варіюватися залежно від виробника. Продукт, вирощений у забруднених водоймах або з порушенням технології, може містити токсини.
За деяких ситуацій спіруліну варто застосовувати з обережністю або навіть повністю уникати. Саме тому перед початком прийому важливо ознайомитися з основними застереженнями.
На сьогодні безпека спіруліни для вагітних і жінок, які годують грудьми, не доведена. Хоча її поживний склад є привабливим, можливі ризики – зокрема, алергічні реакції або забруднення продукту токсичними домішками. Тому в цей період потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем.
Безпека спіруліни для дітей не вивчена належним чином. Реакції дитячого організму можуть бути непередбачуваними. Перед тим як давати дитині будь-які БАДи, зокрема спіруліну, варто порадитися з педіатром.
Спіруліна зазвичай вирощується у відкритих водоймах або спеціальних фермах. Якщо її культивують у забрудненому середовищі, вона може накопичувати важкі метали (свинець, миш’як, кадмій) або токсини, притаманні іншим видам водоростей – зокрема мікроцистини, які мають гепатотоксичну дію. Щоб уникнути ризику інтоксикації, важливо купувати спіруліну лише від перевірених виробників.
Пацієнтам з аутоімунними хворобами рекомендується уникати спіруліни. Причина полягає в тому, що деякі її компоненти можуть стимулювати імунну систему, що може загострити перебіг аутоімунного процесу.
Михайло Хецуріані
Джерела:
навігація по журналу
навігація по журналу