Важливі відкриття:
аспірин знизив ризик діабету, а кава – ризик смерті
А ще дослідники виявили, як мікропластик у водоймах шкодить здоров’ю, знайшли молекулу, що допоможе схуднути, та з’ясували, як жінки й чоловіки реагують на антибіотики.
Аспірин знижує ризики діабету під час COVID-19, проте має побічні ефекти
Щоденний прийом низьких доз аспірину може зменшити ризик розвитку діабету 2-го типу майже вдвічі, особливо в умовах пандемії COVID-19. Водночас це пов’язано з підвищеним ризиком кровотеч. Результати дослідження опубліковано в журналі npj Metabolic Health and Disease..
Що досліджували?
У процесі тривалого дослідження в Італії проаналізували медичні дані понад 35 тисяч дорослих без діабету, серцево-судинних хвороб і захворювань нирок. Частина з них приймала аспірин по 100 мг щодня, решта – ні. Протягом п’яти років відстежували, у кого розвився діабет 2 типу.
Що показали результати?
Серед тих, хто приймав аспірин, захворюваність на діабет становила 15,9 випадку на 1000 людино-років проти 32 у контрольній групі. Це означає зниження ризику на 52 %. Найбільш виражений ефект спостерігався під час пандемії COVID-19 – ризик був меншим на 62 %.
Чому це може спрацювати?
COVID-19 підсилює запальні процеси в організмі, які своєю чергою можуть порушувати обмін вуглеводів та роботу інсуліну. Аспірин має протизапальні властивості і здатен знижувати активність шляхів, пов’язаних з розвитком інсулінорезистентності. Таким чином, він потенційно захищає підшлункову залозу і покращує метаболізм глюкози.
А побічні ефекти?
Прийом аспірину пов’язаний із підвищеним ризиком кровотеч. Важкі кровотечі виявили у 0,3 % учасників, а помірні були вдвічі частіше, ніж у контрольній групі (яка не приймала аспірин). Більшість епізодів кровотеч не несли загрози здоров’ю.
Що це означає?
Хоча аспірин не можна поки рекомендувати для профілактики діабету, результати підтверджують важливу роль запалення в розвитку порушень метаболізму (зокрема під час вірусних інфекцій).
Вживання кави знижує ризик смерті (але без цукру та вершків)
Нове дослідження продемонструвало, що вживання 1–2 чашок кави на день пов’язане зі зниженим ризиком смерті від усіх причин, включно із серцево-судинними захворюваннями. Але ефект зникає, якщо в напій додавати багато цукру чи насичених жирів. Результати опубліковано в журналі The Journal of Nutrition.
Що з’ясували дослідники?
Учені з Університету Тафтса проаналізували дані понад 46 тисяч американців, зібрані в межах національного опитування NHANES (1999–2018). Вони порівнювали ризик смертності серед людей, які пили різні види кави – з цукром, вершками або без добавок.
Виявилося, що в тих, хто пив 1–2 чашки чорної кави або кави з невеликою кількістю цукру та молочних жирів, ризик смерті був нижчим на 14 % порівнянно з тими, хто кави взагалі не пив. За споживання 2–3 чашок ризик знижувався на 17 %. Проте вживання понад трьох чашок на день не давало додаткових переваг, і користь для серця зменшувалася.
А як щодо цукру та вершків?
Дослідники вперше детально оцінили вплив добавок. Кава з низьким вмістом доданого цукру (менше 2,5 г на чашку) і насичених жирів (менше 1 г) зберігала захисний ефект. Але в тих, хто додавав більше, користь зникала.
Що ще?
Дослідження не виявило зв’язку між кавою та зниженням смертності від раку. А ефект від безкофеїнової кави був незначним, імовірно через низьку частоту її вживання серед учасників.
Мікропластик у водоймах пов'язаний із вищим ризиком діабету, інсульту та хвороб серця
Жителі американських прибережних округів, розташованих біля океанів із високим рівнем забруднення мікропластиком, частіше мають цукровий діабет 2-го типу, інсульти та ішемічну хворобу серця. Про це йдеться в новому дослідженні, опублікованому в Journal of the American Heart Association.
Що з’ясували вчені?
Аналіз охопив 152 прибережні округи США та рівень забруднення вод поблизу – від дуже низького (менше 1 частинки мікропластику на 30 тонн води) до дуже високого (10 і більше частинок на 150 літрів морської води). У районах із найвищим рівнем забруднення захворюваність була суттєво вищою:
- 🟥 на 18 % більше випадків діабету 2-го типу;
- 🟥 на 7 % більше ішемічної хвороби серця;
- 🟥 на 9 % більше інсультів.
Різниця залишалася значущою навіть після врахування віку, статі, доходів, доступу до медичного обслуговування, забруднення повітря та інших факторів.
Звідки береться мікропластик?
Це дрібні частинки (менше 5 мм), які утворюються внаслідок розпаду пляшок, упаковки, синтетичного одягу чи косметики. Вони виявлені в морепродуктах, питній воді і навіть повітрі. Особливо небезпечна ситуація на Атлантичному узбережжі та у Мексиканській затоці.
Чому це важливо?
Мікропластик – не просто екологічна загроза. Частинки можуть проникати в організм з їжею, водою та повітрям, затримуватися в тканинах, викликати запалення, підвищення тиску та метаболічні порушення. Дослідники наголошують, що мікропластик може накопичуватись у тілі впродовж життя.
Що далі?
Автори закликають розглядати пластикове забруднення не лише як екологічну, а й як медичну проблему. Вони планують нові дослідження, які дозволять оцінити рівень мікропластику в організмі конкретних людей та його вплив на серцево-судинні маркери.
Учені виявили молекулу, яка «вимикає» бурий жир
Команда дослідників з Барселонського університету виявила білок, який блокує активність бурої жирової тканини – одного з головних захисників організму від ожиріння, діабету й серцево-судинних хвороб. Дослідження опубліковано в журналі Molecular Metabolism.
Що таке бурий жир?
Бура жирова тканина не запасає енергію, а навпаки – спалює калорії й виробляє тепло. У молодому віці вона активно захищає організм від метаболічних порушень. Але з віком і в разі ожиріння її активність різко знижується. Причина цього явища досі залишається загадкою.
Що знайшли дослідники?
У мишей вчені ідентифікували білок ACBP, який пригнічує активність бурого жиру. У нормі він діє як перемикач – «вимикає» тканину, коли тепло й нема потреби в термогенезі. Але під час старіння чи за наявності надмірної ваги цей білок стає надто активним, сприяючи розвитку ожиріння.
Чому це відкриття важливе?
Знання про ACBP відкриває новий напрям для боротьби з ожирінням та діабетом – не лише стимулювати активатори бурого жиру, а й гальмувати інгібітори. Потенційно це може дозволити створити препарати, які повертають активність цій тканині.
ACBP і рак
В інших умовах, наприклад, у разі ракової кахексії, бурий жир, навпаки, надто активний і призводить до виснаження. У таких випадках ACBP може стати лікарською мішенню для стримування надмірної витрати енергії.
До чого тут глобальне потепління?
Автори наголошують, що за теплої температури бурий жир не активується. Білок ACBP, імовірно, відіграє ключову роль у зростанні рівня ожиріння на тлі глобального потепління. Вивчення цієї молекули дозволить розробити нові підходи до профілактики ожиріння за умов мінливого клімату.
Дослідження виявило відмінність в антибіотикорезистентності між чоловіками та жінками
Жінки у країнах із високим рівнем доходу мають більше генів стійкості до антибіотиків, ніж чоловіки. Такого висновку дійшли дослідники з Університету Турку (Фінляндія), проаналізувавши понад 14 тисяч зразків мікробіоти кишечника із 32 країн світу. Результати опубліковано в журналі npj Biofilms and Microbiomes.
У чому суть відкриття?
У багатих країнах у жінок на 9 % виявився вищим рівень генів резистентності до антибіотиків, ніж у чоловіків. Це може свідчити про те, що вони частіше отримують антибіотики, контактують із резистентними бактеріями або є їхніми носіями. У країнах із низьким і середнім рівнем доходу, навпаки, дещо вищий рівень резистентності виявляли в чоловіків, однак ця відмінність зникала після врахування факторів способу життя та віку.
Роль віку та географії
Найвищий рівень стійкості виявили в немовлят та людей похилого віку. Крім того, у жінок з високорозвинених країн спостерігалося не лише більше генів, але й вища різноманітність генів резистентності, що може ускладнити лікування.
Чому це важливо?
Стійкість до антибіотиків – одна з найгостріших загроз сучасної медицини, яка щороку спричиняє понад 1,3 млн смертей. Виявлені гендерні та географічні відмінності допоможуть краще адаптувати стратегії боротьби з цією проблемою.
Михайло Хецуріані