Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту

Медицина для працівника першого столу

Функціональні розлади ШКТ доволі розповсюджені: статистика свідчить, що з подібною проблемою стикається до 25 % населення планети, а в 40 % пацієнтів, які звертаються до гастроентеролога, діагностують саме ФРШКТ. У дітей подібні стани трапляються ще частіше: до 90–95 % повторюваних болів у животі є функціональними, і лише 5–10 % із них мають органічну причину.

Сучасна медицина вважає, що в пацієнта наявне ФРШКТ, якщо притаманні йому симптоми (див. перелік симптомів нижче) турбують людину не менше 6 місяців, з активними проявами протягом 3 місяців.

Причини функціональних розладів шлунково-кишкового тракту

Виокремлюють дві основні причини таких розладів:

1. 1. Генетична схильність. ФРШКТ часто зумовлені спадковістю. Підтвердження тому – частий «сімейний» характер порушень. Під час обстежень у всіх (або через покоління) членів сім’ї знаходять схожі особливості нервової та гормональної регуляції рухової функції кишківника, властивості рецепторів стінок органів травлення тощо.
2. 2. Психічна та інфекційна сенсибілізація. Зазвичай це раніше перенесені гострі інфекції кишківника, важкі умови соціального середовища (стреси, проблеми в сім’ї та на роботі, сором’язливість, постійні страхи різної природи), знижена стійкість до психотравм, фізично важка робота тощо.

Залежно від локалізації патологічних змін функціональні розлади ШКТ розділяють на:

• 🟥 синдром подразненого кишківника;
• 🟥 синдром подразненого шлунка, або функціональну диспепсію.

Обидва види функціональних розладів можуть спостерігатися в тієї самої людини, тому скарги пацієнтів із ФРШКТ відрізняються різноманіттям.

Синдром подразненого кишківника (товстого і тонкого), СПК – це функціональний розлад, якому притаманний біль у животі або абдомінальний дискомфорт (лат. аbdomen – живіт), які поєднуються з порушеннями дефекації і транзиту (просування) кишкового вмісту. Основою СПК є порушення кишкової моторики, тому це захворювання зараховують до функціональних.

Порушення функцій кишківника під час СПК характеризує тріада симптомів:

• 🟥 абдомінальний біль;
• 🟥 дискомфорт;
• 🟥 розлади випорожнень (стільця).

Абдомінальний біль може мати будь-яку локалізацію (виняток: біль у верхній частині живота по середній лінії є проявом синдрому диспепсії). Особливість больового синдрому в разі СПК полягає в тому, що біль турбує хворого вранці або вдень, коли пацієнт активний, і вщухає або зникає під час сну чи відпочинку.

Абдомінальний дискомфорт характеризується метеоризмом, бурчанням, відчуттям неповного спорожнення кишківника, імперативними (раптовими) позивами на дефекацію, надмірним відходженням газів. Найчастіше трапляється метеоризм, який у певних випадках може бути головною скаргою: пацієнти відзначають, що живіт збільшується в об’ємі, відчувають його здуття або розтягнення.

Розлади випорожнень можуть проявлятися закрепом, діареєю або їхнім чергуванням.

• 🟥 Закреп діагностується у випадку, коли дефекація відбувається рідше, ніж 3 рази на тиждень. При цьому продуктивність акту дефекації низька, у пацієнта є відчуття неповного спорожнення кишківника, йому необхідно докладати додаткових зусиль для повноцінної дефекації. Кал ущільнений, непластичний, фрагментований.
• 🟥 Про діарею йдеться у випадку, коли випорожнення  відбуваються три та більше разів на добу. При цьому, крім відсутності відчуття повного спорожнення кишківника, відзначаються неоформлені або рідкі випорожнення з наявністю домішок.

Функціональна диспепсія – симптомокомплекс, що виявляється у дорослих та дітей віком від одного року, якому притаманні:

• 🟥 біль, дискомфорт або відчуття переповнення в епігастрії (пов’язані або не пов’язані з їдою чи фізичними вправами);
• 🟥 раннє насичення;
• 🟥 здуття живота;
• 🟥 печія / кисла відрижка;
• 🟥 неприємні відчуття за грудиною;
• 🟥 нудота, зригування;
• 🟥 непереносимість жирної їжі.

При цьому в процесі обстеження не вдається виявити будь-яке органічне захворювання, яке могло б пояснити зазначені симптоми.

Біль (постійний або повторний, нападоподібний) і дискомфорт у верхніх ділянках живота, які не минають після дефекації та не пов’язані зі змінами характеру випорожнень або їхньою частотою.

Які механізми лежать в основі функціональної диспепсії?

1. 1. Гіперкінез
   • Основний прояв– порушення акомодації.
   • У нормі після прийому їжі дно і тіло шлунка (проксимальний відділ) розслабляються та збільшуються в об’ємі. Це і є акомодація. Якщо адекватного розслаблення не відбувається, їжа швидко потрапляє в антральний відділ шлунка, що призводить до його розтягнення.
   • Симптоми: відчуття раннього насичення, переповнення шлунка.
2. 2. Гіпокінез
   • Основний прояв– розлад спорожнення антрального відділу шлунка.
   • Порушується евакуація вмісту не лише зі шлунка, а й із дванадцятипалої кишки – розвивається дисфункція дванадцятипалої кишки.
   • Симптоми: біль після їди, тяжкість у шлунку, спазми, нудота й навіть блювота, у разі дисфункції дванадцятипалої кишки – непереносимість жирної їжі.
3. 3. Гіперчутливість
   • А) Підвищена чутливість до нормальних значень кислотності в шлунку. При цьому шлункова секреція здебільшого не порушена.
   • Б) Підвищена чутливість рецепторного апарату стінки шлунка до розтягнення (вісцеральна гіперчутливість).
   • Симптоми: тяжкість, здуття, дискомфорт і біль в епігастрії. Як вторинні явища, можуть виникати відрижка кислим і печія.
4. 4. Запалення
   • Запальний процес із в’ялим перебігом після перенесених інфекцій / інвазій або ж супутня інфекція можуть провокувати розвиток функціонального розладу.

Наприклад, інфекція H. pylori може супроводжувати функціональну диспепсію, але не розглядається як її причина.

• 🟥 Симптоми: тяжкість, дискомфорт і біль в епігастрії.

Ще раз варто нагадати, що функціональна диспепсія та синдром подразненого кишківника часто трапляються в одного й того самого пацієнта. Тому під час звернення до аптеки клієнт скаржиться не на якийсь один симптом, а одразу на кілька, що суттєво ускладнює підбір ефективних лікарських засобів.

Фармацевту необхідно пам’ятати, що симптоми, які спостерігаються в разі функціональних розладів ШКТ, притаманні також серйозним захворюванням, тому, перш ніж робити рекомендації, варто уточнити, чи немає в клієнта «загрозливих» симптомів.

«Загрозливі» симптоми, за яких необхідно терміново скерувати пацієнта до лікаря:

• 🟥 температура >38,5°;
• 🟥 нічна пітливість;
• 🟥 слабкість, постійне відчуття втоми;
• 🟥 немотивована втрата ваги;
• 🟥 блювота з кров’ю;
• 🟥 наявність незміненої крові у випорожненнях, кров’янисті випорожнення (гематохезія, ознака кровотечі в нижніх відділах кишківника);
• 🟥 мелена (чорні напіврідкі випорожнення з характерним неприємним запахом, що утворюються з крові та вмісту шлунка і кишківника – ознака шлунково-кишкової кровотечі);
• 🟥 сильний локалізований біль;
• 🟥 прогресуюча дисфагія (утруднення, дискомфорт під час ковтання або неможливість здійснити ковтання);
• 🟥 зміна лабораторних показників: анемія, лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.

Лікування функціональних розладів шлунково-кишкового тракту

Лікування пацієнтів з диспептичними симптомами залежить насамперед від самого пацієнта (вік, наявність тривожних симптомів), історії, тривалості та інтенсивності скарг, тому потребує комплексного підходу.

Комплексне лікування зазвичай складається з:

• 🟥 Дієтотерапії.
• 🟥 Психотерапії.
• 🟥 Медикаментозної терапії залежно від симптомів, що переважають.

Дієта

У більшості пацієнтів спостерігається чіткий зв’язок між клінічними симптомами та прийомом їжі. Прояв диспептичних симптомів зменшується, якщо уникати подразнювальної їжі, жирних продуктів, кави, алкоголю та куріння. Харчування варто збалансувати за білками, вуглеводами й ліпідами. Необхідно відмовитися від продуктів, які провокують бродіння та гниття в кишківнику.

• 🟥 Дієта під час ФРШКТ, що супроводжуються діареєю, виключає вживання сирих овочів та фруктів із проносним ефектом, бобових, горіхів, бананів. Необхідно звести до мінімуму споживання яблучного та виноградного соків, відмовитися від квасу, пива й молока. На добу потрібно випивати не більше 1,5 літрів води. Приймати їжу рекомендовано 4–6 разів на день, не наїдатися перед сном. Детальніше про дієту під час діареї – в розділі «Діарея».
• 🟥 Харчування в разі ФРШКТ із закрепом потрібно максимально наповнити продуктами із клітковиною. Це картопля, хліб із борошна грубого помелу, висівки, гречана крупа, сирі овочі, фрукти, горіхи, зелень. Кількість рідини має сягати 2-х літрів на добу та більше. Заборонені продукти: шоколад, міцний чай, кава. Детальніше про дієту під час закрепу – у розділі «Закреп»*.

*Про принципи харчування під час вираженого метеоризму – в розділі «Метеоризм».

Вилікувати функціональну диспепсію неможливо без глибокої психоемоційної перебудови. Для цього необхідно не лише знизити кількість стресів до мінімуму, а й змінити ставлення пацієнта до негативних ситуацій. Цьому можуть посприяти спорт, водні процедури, прогулянки, хобі, заняття йогою. Нерідко необхідне звернення до психотерапевта.

Раціональна фармакотерапія

Не існує стандартного медикаментозного лікування функціональних порушень ШКТ, здатного усунути всі симптоми. Терапія спрямована на купірування неприємних проявів, які вкрай різноманітні, тому включає різні групи препаратів.

Фармацевт може рекомендувати лише ті лікарські засоби, які дозволені до відпуску без рецепта.

• 🟩 Нормалізація роботи нервової системи, психічного стану – седативні, нейролептики, анксіолітики, антидепресанти. Детально про безрецептурні препарати, що впливають на цю сферу – в розділі «Стрес».
• 🟩 Спазмолітики: папаверин, дротаверин, прифінію бромід (м-холіноблокатор, який ефективно знижує спазми та секрецію шлункового соку, часто призначається за наявності спазмів, болів у животі, кишкових кольок), отилонію бромід (діє вибірково на м’язи кишківника, застосовується переважно для лікування СПК). Ця група препаратів сприяє розслабленню гладкої мускулатури ШКТ, зменшуючи спазми та супутній їм біль у ділянці живота.
• 🟩 Прокінетики (домперидон, метоклопрамід) покращують моторну функцію стравоходу та шлунка, що перешкоджає застоюванню їжі в цих відділах, полегшують симптоматику в разі відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, нудоти та блювоти; усувають гикавку. Сприяють покращенню перистальтики кишківника та виведенню газів (див. «Метеоризм»).
• 🟩 Антисекреторні лікарські засоби: антациди, Н2-блокатори, інгібітори протонної помпи (ІПП) рекомендують під час переважання кислотних симптомів (печія, відрижка кислим), за необхідності ерадикації Helicobacter pylori (див. «Печія»).
• 🟩 Ферментні препарати. Покращують процеси травлення, допомагають усунути дискомфорт, відчуття тяжкості після їди, відрижку, метеоризм, нудоту, сприяють нормалізації випорожнень під час діареї (див. «Діарея»).
• 🟩 Проносні засоби рекомендують у разі переважання симптомів закрепу (див. «Закреп»).
• 🟩 Рослинні вітрогінні засоби (плоди кропу, фенхелю, кмину, квітки ромашки, листя м’яти) у вигляді настоїв та відварів застосовують у разі метеоризму. Вони чинять не лише вітрогінну, але й м’яку спазмолітичну та протизапальну дію, усувають процеси гниття й бродіння в кишківнику.
• 🟩 Силікони (симетикон, диметикон) – хімічно інертні продукти, речовини, які зменшують поверхневий натяг газів, що утворюються в кишківнику. Діють виключно на поверхні бульбашок, не впливають на слизову кишківника, не всмоктуються, не токсичні. Рекомендовані під час метеоризму (див. «Метеоризм»).
• 🟩 Під час метеоризму застосовують також ентеросорбети (вуглецеві та кремнійвмісні, див. «Метеоризм»).

Детальнішу інформацію про препарати цих груп можна знайти в розділах, вказаних у дужках.

Отже, щоб допомогти пацієнтові з функціональним розладом ШКТ, потрібно підібрати кілька лікарських засобів залежно від переважання тих чи інших симптомів. Однак під час взаємодії одні речовини можуть послаблювати дію інших або посилювати їхні негативні побічні ефекти.

Тому під час поліетіологічних (викликаних багатьма причинами) захворювань, таких як ФРШКТ, часто використовують комплексні лікарські засоби рослинного походження. За допомогою композицій рослинних екстрактів досягається більш ефективна дія, ніж у разі застосування великих доз окремої лікарської речовини. Фітопрепарати мають низку істотних переваг перед синтетичними засобами:

• 🟩 Під час вживання таких засобів пацієнт отримує комплекс споріднених сполук, які впливають на його організм набагато м’якше, ніж синтетичні препарати; краще переносяться, значно рідше викликають побічні реакції і здебільшого не накопичуються в організмі.
• 🟩 У комплексі активні складові набувають додаткових корисних властивостей, яких не було в індивідуальних сполук, виділених із тих самих рослин.

Приклад – комбінований рослинний препарат з екстрактів на основі витяжки свіжої рослини іберійки гіркої та 8 висушених лікарських рослин: дягелю, ромашки, кмину, розторопші, меліси, м’яти перцевої, чистотілу, солодки. Композиція:

• 🟩 чинить протизапальний та антиоксидантний ефекти;
• 🟩 взаємодіє з нервовими рецепторами ШКТ;
• 🟩 знижує вісцеральну гіперчутливість ШКТ;
• 🟩 специфічно діє на моторику шлунка: у верхніх відділах (дно та тіло шлунка) викликає тривале і зворотне зниження тонусу, а в дистальному значно підвищує активність та амплітуду скорочень, що допомагає нормалізувати як порушену акомодацію, так і знижену моторну активність або сповільнене спорожнення шлунка; вибірково (тонізуюче або спазмолітично) діє на тонус м’язів ШКТ залежно від вихідного тонусу;
• 🟩 має гастропротективний та антисекреторний ефекти.

Як видно з переліку,  такий засіб комплексно діє на причини виникнення (патогенетична дія) одразу декількох симптомів, тому може замінити кілька препаратів, чим підвищує прихильність до лікування. Комплексні ліки варто рекомендувати, якщо в пацієнта:

• 🟩 тяжкість у животі, особливо після похибок у харчуванні;
• 🟩 болі та спазми у шлунку або кишківнику;
• 🟩 метеоризм;
• 🟩 дискомфорт у верхніх відділах живота;
• 🟩 нудота після прийому їжі.

Комбіновані рослинні засоби зазвичай добре переносяться, чинять виражений ефект і мають високий профіль безпеки.